Село Колиндяни: карта вулиць, фото, опис

Село Колиндяни Тернопільської області знаходиться на правому березі річки Нічлави, на відстані 18км від районного центру і 3км – від залізничної станції Озеряни. Село має вдале місцезнаходження на чотиристоронньому перетині шляхів: якщо дивитись зі сходу позаду розташоване місто Кам'янець-Подільський, дорога прямо веде до м. Чортків, наліво – до села Озеряни та м. Борщова, направо – до селища Гусятин. На сьогодні до цього села приєднано хутори – Дубина, За Рікою, Кругляки.

За свідченнями дослідників, до XVІІІ ст. це поселення мало назву Райгород. Вперше про Райгород як про місто згадується у писемних джерелах 1444 р. Натомість вже у 1785 р. про нього згадується як про село, тобто на той час воно вже втратило свій міський статус. З того часу це село отримало власну назву "Колиндяни", яка виникла значно пізніше і походить від слова "коленда", що у перекладі з польської мови означає "коляда".

За дослідженнями науковців, починаючи з 1661 р. і до початку XІX ст. містечко знаходилося у власності відомого роду панів Володійовських. Відомо, що у 1648-1654 рр. місцеві мешканці брали участь у національно-визвольній війні під проводом гетьмана Богдана Хмельницького. Упродовж 1672-1683 рр. воно перебувало під владою Туреччини. Після першого поділу Польщі 1772 р. село увійшло до складу кордонів Австрії, а з 1867 р. – Австро-Угорщини.

Упродовж 1919-1939 рр. Колиндяни перебували у підпорядкуванні Польщі, а від 1939 р. – у складі УРСР. Ще до приходу радянської влади, до кінця 30-тих років XX ст. тут діяли осередки українського товариства "Просвіта", "Сільський господар" і "Рідна школа". Від липня 1941 до березня 1944 рр. село Колиндяни опинилося під німецько-фашистською окупацією. Відомо, що у роки Другої світової війни вели боротьбу з нацистами 287 місцевих мешканців, 53 із них загинуло, а 95 були удостоєні нагород. Згодом воїнам-односельцям тут було споруджено пам'ятник. Крім того, поблизу села, до середини 50-тих років XX ст. діяло підпілля ОУН-УПА. На початку 70-тих років XX ст. у селі проживало 1917 осіб і нараховувався 561 двір. Вже за часів Незалежності України промисловість Колиндян була представлена підприємствами "Техпродпостач" (харчові концентрати) та "Юліта" (спеції).

Відомо, що у минулому на околицях села було виявлено залишки двох давньоруських городищ – "Вали великі" та "Вали малі", які датовані ще XІ – XІІІ ст. Як вважають місцеві старожили, приблизно у XІІ ст. через це село пролягав "вольний шлях Київський" із Галича до Києва. У XV ст. шляхтичі Стаменські тут збудували замок, який перебудував у 1840 р. тодішній власник цих земель Корнел Городиський на палац у стилі пізнього класицизму, що складався із трьох з'єднаних між собою частин: головного житлового корпусу і двох модернізованих давніх веж у кутах. Палац зберігся до нашого часу.

У наш час тут діють: бібліотека, амбулаторія, загальноосвітня школа, дитячий дошкільний заклад, а також – релігійні громади УГКЦ та УПЦ КП. Крім того, у селі розташована пам'ятка архітектури – мурована церква св. Миколая (1888 р.), костел, тут також споруджено 2 каплички на честь Незалежності України. У минулому тут було встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини і насипано символічну могилу УСС, які збереглися до сьогодні.

Для туристів цікавим також буде те, що між селами Колиндяни та Залісся розташована одна із найбільш популярних печер Тернопільщини – "Млинки". Відомо, що довжина її відкритих ходів становить майже 50км, а довжина окремих залів сягає 100м. У селі народився, жив та працював відомий український народний майстер художнього різьблення на дереві – Дмитро Білинський, його визначною заслугою було те, що він створив погруддя славетного українського поета – Тараса Шевченка. У 2001 р. у Колиндянах проживало 1759 осіб.

Село Колиндяни Чортківського району має цікаву багатовікову історію і приваблює багатьох туристів, які цікавляться минулим цього краю. Плануючи мандрівку, зручно поєднати Колиндяни, крім згаданих вище населених пунктів, також із селами що лежать на південний схід. Зокрема у селі Лосяч знаходить вражаючий кам'яний костел св. Антонія, що нагадує спрямовану угору стрілу, а у Гуштині – дерев'яна церква Різдва Богородиці, зведена у середині 20 ст. А далі – надзвичайно багата старовинними спорудами та краєвидами Скала над Збручем...

Andrij