Місто Тернопіль: карта вулиць, фото, опис

Історія

Місто Тернопіль Західної України – політико-адміністративний, економіко-діловий та культурний центр Тернопільської області, а також один з трьох головних центрів історичного регіону Галичина.

Вчені вважають, що древнє селище Топільче (Сопільче) (попередник Тернополя) бере свій початок десь між VI-IX ст. Поселення лежало на торговельному шляху, що і сприяло його зростанню. Татари не раз робили розбійницькі напади на містечко, а в першій половині XIV ст. повністю його знищили. Довго це поселення не відбудовувалось, і землі почали заростати терниною. Але з часом життя поселення відновилося. На старому цвинтарі збереглися надписи, датовані XIV-XV ст.

У 1540 р. король Сигізмунд за заслуги під час військових походів надав землі над р. Серет краківському каштеляну, гетьману війська польського Яну Тарновському. Король дозволив гетьману побудувати тут палац і замок. З цього приводу король Сигізмунд 15 квітня 1540 р. надає виняткове право (привілей) Іоанкові з Тарнова на будівництво замку на річці Серет. У цьому документі говориться: "Заснувати Тернополе на пустому місці званому Сопільче (Топільче) поблизу річки Серет у Теребовлянському повіті із звільненням податків і робіт на 15 років і про надання вітійства у цьому місці галицькому Військовому Якобу Будзанівському з обов'язком сплати 200 золотих".

Тарнавський, оглянувши місцину, обрав для забудови місце колишнього поселення Сопільче. І на терновому полі, від якого і пішла назва міста, було закладено підвалини замку, спорудження якого тривало 8 років. Течія річки була перегороджена греблею, що й утворили величезний Тернопільський став (море), який існує і нині. Одночасно будувалося і саме місто і вже 1548 р. йому було надано Магдебурзьке право, що й поставило Тернопіль у рівень з провідними містами краю. Місту дозволялося організовувати торги кожного тижня та три ярмарки на рік (у червні, вересні і січні). Згодом, 1550 р., Тернополю було надано ще один привілей, за яким купці, що прямували з Галича, Коломиї і Коропця до Кременця та інших волинських міст, повинні були проїжджати через Тернопіль і платити мито на його розвиток, передусім на зміцнення обороноздатності. З 1566 р. у місті було надано дозвіл будувати склади для зберігання товарів і солі (вже тоді існувала гуртова торгівля :). Це сприяло економічному розвитку міста, розвитку ремісництва, що в свою чергу призвело до виникнення цехів кравців, гончарів, бондарів, пекарів, ковалів... Більше 10 власників (кожен з них вніс свою лепту в життя і побут, обороноздатність і архітектуру міста) правило Тернополем, серед них і відомий високою культурою і доброчинностями князь Костянтин Острозький. Останнім власником, був Єжи Михал Туркул, який у 1843 р. продав місто громаді за 175 тисяч флоринів сріблом.

Вагомий вплив на подальший розвиток міста і краю мала австрійська революція 1848 р., внаслідок якої відмінено панщину. Далі розвитку економіки міста і всього краю сприяло будівництво залізниць і шосейних доріг. Зокрема в 1869-1871 роках було збудовано залізницю Львів-Тернопіль-Підволочиськ. Залізничні колії згодом з'єднали Тернопіль з Бережанами і Копичинцями. Прокладені шосейні дороги до Бродів, Залізців, Підволочиська, Бережан, Скалата, Теребовлі, Збаража.

Не відставало місто і в своєму національно-культурному розвитку. Саме в цей час була заснована реальна школа на вулиці Валовій, перша українська селянська бурса на Збаразькій дорозі, а згодом – перший гімназійний клас з українською мовою викладання; створюються Музичне Товариство, товариство "Бесіда" і "Просвіта", перший український міщанський хор (керівник Іван Чубатий), закладено перший український кооперативний банк. Галичина на той час була далеко попереду Великої України, яка знаходилась під владою Росії...

За час становлення і розвитку на долю Тернополю випали тяжкі випробування: татари 14 разів наскакували на місто (останній раз це відбулось у 1694 р.), після кожного такого набігу міщани відбудовували його, відновлювали укріплення. Неабияким тягарем для населення було й забезпечення постою королівських військ.

Тернопільчани брали активну участь у визвольній війні 1648-1654 років проти польського поневолення. У серпні 1649 р., після однієї з найбільших битв під Зборовом, був підписаний Зборівський договір, що вперше засвідчував державність України. Тернопіль пам'ятає відважних керівників селянських повстань, народних месників: Северина Наливайка родом з Гусятина, Олексу Довбуша, Устима Кармелюка, уродженця Вишнівця Байду Вишневецького, котрі вели селян та козаків на боротьбу проти чужоземних загарбників.

Неодноразово чужоземні війська, залишаючи ці благодатні землі, намагалися перетворити їх в руїну: великим тягарем для тернопільчан було утримання війська Наполеона, яке перебувало в місті з серпня 1809 р.; не кращим було ставлення до галичан і російської армії (солдати вивезли з міста 12-тонний дзвін з монастирської церкви, старовинні монети, твори мистецтва та інші цінності.

З 21 листопада 1918 р. по 2 січня 1919 р. Тернопіль був столицею ЗУНР. А 16 липня 1919 р. поляки зайняли Тернопіль та розпочали проводити жорстоку колоніальну політику. Однак, українці не підкорилися, почали відновлювати роботу та створювати нові товариства "Луг", "Сокіл", "Просвіта", "Рідна школа", "Пласт", відстоювати свої соціальні та національні права. Також надзвичайно тяжкі випробування випали на долю Тернополя під час окупації гітлерівською Німеччиною, яка тривала довгі 33 місяці.

1957 р. у місті побудовано новий обласний музично-драматичний театр ім. Шевченка.

Туризм, пам'ятки

У Тернополі встановлено понад 20 пам'ятників та пам'ятних знаків, більшість розташовані у центральній частині міста: Степанові Бандері, Герою матросу, "Випадкова зустріч", Івану Горбачевському, Данилу Галицькому, Йосипу Сліпому, Ярославу Стецьку, Івану Франку, Андрею Шептицькому і Тарасу Шевченку. Зараз у місті діють Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка (ТНПУ), Тернопільський національний економічний університет (ТНЕУ), Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя (ТНТУ), Тернопільський інститут Міжрегіональної Академії управління персоналом (ТІ МАУП), Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського (ТДМУ), Тернопільський експериментальний інститут педагогічної освіти (ТЕІПО), Тернопільський інститут економіки і підприємництва (ТІЕП), Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій (ТІСІТ), Тернопільський комерційний інститут (ТКІ) та інші навчальні заклади. У Тернополі є близько 12 фонтанів, з яких 6 є діючими та несуть важливу архітектурну і розважальну роль – за гарне композиційне поєднання вулиць і фонтанів Тернопіль часом називають "містом фонтанів".

Туристам варто: відвідати архітектурні пам'ятки національного значення – Тернопільський замок 1540-го р., Костел монастиря домініканів, (келії 1749 р. – 1779 р.), Воздвиженську церкву (кін. XVI ст.), Церкву Різдва Христового (друга половина XVI ст.); прогулятись парками Вознесіння, ім. Т. Г. Шевченка, "Загребелля", національного відродження, Слави; побувати у гідропарку "Топільче", тернопільському дендропарку, аквапарку "Лімпопо"; пройнятися історією міста, відвідавши Тернопільський краєзнавчий музей, Тернопільський обласний художній музей, Тернопільський історико-меморіальний музей політичних в'язнів, міську картинну галерею, музей Івана Пулюя.

Після насиченого дня туристи можуть відпочити у нічних клубах – "Подоляни", "Марципан", "Black berry", "Алігатор", "Riverpool", "Pudra", "Лас Вегас", "Party-Club", там є боулінг, більярд, ковзанка, танці та смачна їжа.

Зупинитись можна у: готельному комплексі "Алігатор", готелях "Вокзальний", "Галичина", "Джерман автоцентр", "Рута", "Тернопіль", "Чайка", "Юхнович", "Глобус", "Монако", "Центральний"...

А наступного дня помандрувати по Тернопільській області і побувати в Бережанах, Борщові, Бучачі, Заліщиках, Збаражі, Зборові, Копичинцях, Кременці, Монастирці, Підгайцях, Почаєві, Скалаті, Теребовлі, Хоросткові та Чорткові, де також є на що подивитися! Чого вартий лише один факт, що саме на Тернопільщині збереглося до нашого часу найбільше замків!

Natalka