Домініканський костел (м.Тернопіль): карта, фото, опис

Домініканський костел у Тернополі – єдиний із збережених римо-католицьких храмів в центрі міста, пам'ятка архітектури XVIII століття у стилі бароко. Він збудований у 1749-1779 роках на розі тогочасних міських валів, на місці української православної Марійської церкви, яка на той час була дуже пошкоджена після татарських набігів. Тодішній власник міста і коронний гетьман Речі Посполитої Юзеф Потоцький заборонив її реставрувати, а також видав акт на будівництво римо-католицького костелу. Проект храму виконав польський архітектор Август Мощинський, чоловік Теофілії Потоцької, внучки фундатора костелу. Він є також автором Троїцького костелу в Микулинцях. В первісному плані Мощинський відводив домінуючу роль куполу на зразок собору св. Петра в Римі, вежі мали бути значно нижчими. Однак саме в цей час на куполі славнозвісної базиліки з'явилася тріщина і розпочалися реставраторські роботи з її врятування. Мощинський змінив свій початковий план: значно зменшив купол, збільшив вежі на зразок готичних. Довгий час архітектором костелу у Тернополі вважали Яна де Вітте, коменданта Кам'янець-Подільської фортеці, який є автором Домініканського костелу у Львові і Марійського костелу монастиря кармелітів босих у Бердичеві. Однак в архівних сховищах Санкт-Петербурга знайдено оригінальний план костелу у Тернополі авторства Августа Мощинського. Розпис інтер'єру центральної нави виконав польський художник Станіслав Строїнський, який розписав також Латинський катедральний собор у Львові. Його учень Юзеф Хойницький розписав бічні нави. В костелі було кілька вівтарів, на одному з них – образ Матері Божої Вервиці. Фасад храму був оздоблений різьбою та кам'яними скульптурами. На південній вежі колись знаходився годинник. До костелу примикав монастир, між якими розташований закритий італійський дворик. З цього дворику можна було потрапити у підземні ходи, які об'єднували тодішні церкви.

Юзеф Потоцький віддав монастир 12 ченцям домініканського ордену. На утримання монастиря фундатор виділив невелику частину землі під пивоварню та розлогий парк і призначив щорічну суму в 6 тисяч злотих, а також село Стегниківці. У 1820-1848 роках монастир належав єзуїтам, а костел до 1908 року був парафіяльним. З 1908 року храм знову належав домініканцам. У 1908-1910 роках реставрацію костелу та спорудження нового куполу виконав Владислав Садловський, автор будівлі Залізничного вокзалу у Львові, а розписи відновив живописець Кароль Політинський, роботи якого також можна побачити у домініканських костелах Жовкви, Львова, Підкаменя. В костелі встановлено новий орган та малі вівтарі. На одному з них знаходилась барокова скульптура Матері Божої, яка ламає блискавки Божого гніву.

Храм зазнав значної шкоди під час приходу червоної армії в Тернопіль у 1939 році. В костел влучив гарматний снаряд і від цього виникла пожежа, яка спричинила розплавлення прикрас із золота і срібла, пошкодження фрескок та покрівлі. Образ Богородиці Вервиці з головного вівтаря та скульптуру Божої Матері, яка ламає блискавки Божого гніву, вдалося врятувати. Образ Богородиці з вервицею в руках знаходиться в домініканському монастирі у Познані, а статуя Богородиці, що ламає блискавки гніву Божого, – в домініканському костелі святого Яцека у Варшаві. В часи німецької окупації у 1942-1943 роках костел був частково відремонтований.

В ході визвольних боїв за Тернопіль у квітні 1944 року храм знову зазнав руйнувань. Штурм костелу тривав сім днів: з гармат стріляли по вікнах, закладених піском, заливали підвали самозаймистою сумішшю, в результаті чого виникла пожежа, купол і вежі були значно пошкоджені.

Після Другої світової війни було проведено ремонтні роботи, але скульптурне оздоблення і розписи інтер'єру не відновлювали. У храмі розмістили склад, згодом повністю знищили фрески, замалювавши стіни білою фарбою. У 1978-1989 роках в костелі знаходилась Тернопільська картинна галерея. Згодом картини було перенесено в інше приміщення, а храм стояв пусткою. З огляду на прекрасну акустику, міська влада планувала створити тут зал органної музики.

З 1989 року храм передано греко-католицькій церкві. На сьогоднішній день це катедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії Тернопільсько-Зборівської єпархії. Розпис центральної нави виконав київський художник Юрій Журавський. В соборі знаходяться копії чотирьох найвідоміших ікон в Тернопільській області: Тернопільської, Теребовлянської, Зарваницької та Почаївської Матері Божої. Окрім того тут знаходяться мощі святого Миколая Мирлікійського, священномученика Йосафата, блаженного священномученика Миколая Чарнецького, блаженного священномученика Омеляна Ковча, святого Шарбеля та камінь зі Святої землі, місця де Ісус Христос виголошував Нагірну проповідь. У приміщенні колишнього монастиря зараз розташований Державний архів Тернопільської області. Зліва від головного входу до храму у 2004 році встановлено пам'ятник кардиналові Йосипу Сліпому з нагоди 110-річчя від дня його народження.

Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії включений до переліку туристичних марок України під №73.

Nadiya