Львівський оперний театр (м.Львів): карта, фото, опис

Велика будівля Оперного театру, що здіймається над засклепленим річищем Полтви, спроектував у стилі німецького псевдоренесансу архітектор Зигмунт Горголевський. Скульптури на фронтоні виконав П. Попель за проектами українця Войтовича. Величавий інтер'єр сходової клітки, фойє центрального залу прикрашають плафони роботи львівських малярів Котовського, Рибковського, Герасимовича, Розвадовского, Криціньского, Августиновича, Батовского, Зубера і Рейхана. Характерну занавісу, яка перебуває у Промисловому музеї, малював Г. Сємірадзкі. (З книги: Голубець М. Львів: Провідник. - Жовква, 1925.)

Оперний театр у місті Львові був збудований у 1900 р. у стилі неоренесансу та необароко з елементами модерну відомим у Європі архітектором Зигмунтом Горголевським, який спроектував багато монументальних споруд у Польщі та Німеччині. Театр збудували переважно з цегли на залізобетонному фундаменті, у перекриттях використали залізобетонні конструкції. При його будівництві було використано найновіші на той час інженерні вирішення у комунікаціях. На сьогодні велична будівля знаходиться на головному проспекті міста, у центрі, неподалік від пам'ятника Тарасові Шевченку і площі Ринок. Львівський театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької вважається одним з найгарніших театрів у Європі.

Відкриття театру відбулося 4 жовтня 1900 р., у цей вечір презентували лірико-драматичну оперу "Янек" В. Желенського, у якій йшлося про життя карпатських верховинців. На урочистому відкритті був присутній відомий польський письменник Генрик Сенкевич та делегації з багатьох театрів Європи.

Львівський оперний театр порівнювали з Віденською і Паризькою оперою, адже у цій споруді натрапляємо на різноманітні архітектурні стилі європейських країн, які вражають своєю пишнотою. Театральна будівля складається зі сцени, зали для глядачів, фойє, вестибюлю і передсінку з касами, приміщень для переодягання і зберігання декорацій.

Фасад Львівської опери відзначається своєю складністю і різноманітністю, тут натрапляємо на балюстради, колони, ніші з алегоричними скульптурами. Головний карниз фасаду увінчують вісім муз, над ними – десятифігурна композиція "Радощі і страждання життя". Вгорі фронтон завершується скульптурною тріадою постатей з бронзи – з одного боку Геній драми і комедії, з іншого – Геній музики, а у центрі – скульптура Слави, що тримає у руках над головою золоту пальмову гілку як символ нагороди. Ці скульптури створили славетні митці Львова – Баронч, Війтович і Попель.

Не менш вражаючим є внутрішній вигляд Оперного театру. Скульптура і живопис створені цілою когортою тогочасних живописців і скульпторів. Через троє дверей, якими оснащений головний вхід, глядачі потрапляють у передсінок з касами, а згодом – у прямокутний у плані вестибюль зі сходовою кліткою. Під стелею над аркадою вестибюль оперезано фризом з ліпниною і камеями, які символізують Радість, Волю, Тріумф краси, Тріумф танцю, Смуток, Самопожертву і Страждання. З вестибюлю можна потрапити у фойє через два входи на другому поверсі. Це фойє відоме як "дзеркальна зала", оскільки на його північній та південній стіні змонтовано по чотири великих дзеркала. На початку ХXІ ст. тут встановлено бронзові погруддя Соломії Крушельницької, Модеста Менцинського, Олександра Мишуги та інших видатних діячів театру. Внутрішнє оздоблення будівлі прикрашене позолотою, на яку витратили кілька кілограмів золота, різнокольоровим мармуром, скульптурами і декоративними розписами. Інтер'єр сходової клітки та фойє центрального залу прикрашають плафони, які були створені львівськими малярами.

Чотириярусний глядацький зал має форму ліри і розрахований приблизно на одну тисячу осіб. Оздобленням зали глядачів займався львівський маляр Станіслав Рейхан, який створив плафон із зображенням "Тріумф Слави", що знаходиться над оркестром. Над глядацьким залом знаходиться круглий головний плафон, який поділений на десять секторів. У кожному з цих секторів розміщені алегоричні фігури: "Танець" (З. Розвадовський), "Музика" (О. Августинович) , "Грація" (Е. Печ), "Драма" (Л.Колер), "Натхнення" (О. Августинович), "Невинність" (Т. Попель), "Критика" (Т. Рибковський), "Вакханка" (С. Батовський), "Правда" (Т. Попель), "Ілюзія" (А. Стефанович). Сцену прикрашає декоративна завіса "Парнас", яка була створена у Римі відомим європейським живописцем Генриком Семирадським і вважається однією з головних прикрас театру. Ця завіса, сюжет якої символізує роздуми про сенс людського життя і діяльності, перед монтажем у театрі експонувалася у Римі та у Львові. Для зали Львівського оперного театру характерна відмінна акустика. Тут виступають оперні і балетні групи артистів з України та усього світу. Свого часу на оперній сцені виступали всесвітньовідомі виконавці – Олександр Бандровський, Джемма Беллінчіоні, Ян Кепура, Маттіа Баттістіні, Ада Сарі.

Після возз'єднання України у 1939 р. Великий міський театр було перейменовано на Львівський державний театр опери та балету, який підпорядковувався Міністерству культури України. У період Другої світової війни Львівський оперний театр очолював український режисер і актор Володимир Блавацький, за часів якого розвивалися ділянки театрального мистецтва – опера, оперета, драма і самостійний балет. Таким чином режисери Володимир Блавацький і Йосип Гірняк дали можливість артистам театру досягти високого професійного рівня. У цей час тут відбувалися постановки вистав: "Мина Мазайло" М. Куліша, "Кам'яний Господар" і "На полі крови" Лесі Українки, "Скупар" Мольєра, "Ревізор" М. Гоголя та інші. Найбільшим досягненням драматичного сектору Львівського оперного театру вважається перша на українській сцені вистава "Гамлет" Уільяма Шекспіра з Володимиром Блавацьким у головній ролі.

Після закінчення Другої світової війни тут працювали композитори М. Колесса і А. Солтис, серед митців відомі імена – М. Стефановича, В. Скляренка, П. Кармалюка, З. Гончарової, Н. Слободян та інших. Для урізноманітнення акторського складу для участі в окремих виставах запрошували народних артистів всесоюзного рівня – Б. Гмирю, І. Козловського, І. Паторжинського.

Наприкінці 70-тих років XX ст. відбулася реконструкція Львівського оперного театру, він відновив свою діяльність у 1984 р. У травні 1999 р. тут відбувалася Шоста Зустріч Президентів країн Центральної Європи у м. Львові – Польщі, Німеччини, Австрії, Чехії, Болгарії, Угорщини, Румунії, Словенії та України, до саміту президентів знову оновили будівлю театру з використанням сучасних матеріалів та технологій.

У 2000 р. відбулися урочистості з нагоди святкування 100-річчя театру, який Указом Президента України перейменували на Львівський національний академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької. В цей час з визначним ювілеєм театр привітали основні посадовці країни, надійшли також привітання від Папи Римського Івана Павла ІІ, від театрів Польщі, Німеччини, Японії, Ізраїлю, США та багатьох інших країн. 20 жовтня 2000 р. на сцені Національної опери України у Києві акторами Львівського академічного театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької було проведено ювілейний творчий звіт, показано прем'єру – оперу "Набукко" Д. Верді.

Надзвичайно великим досягненням Львівського національного театру опери та балету є постановка опери "Мойсей" Мирослава Скорика, автором задуму вважається директор театру – Тадей Едер, який разом з колегою Валерієм Калинюком висловив ідею постановки композитору Мирославові Скорику та поетові Богдану Стельмаху. Постать Мойсея, оспівана Іваном Франком у поемі, надихнула митців для створення однойменної опери. Мойсей як символ визволення від рабства, від єгипетської неволі вражає силою свого могутнього і непереможного духу. Прем'єра цієї опери відбулася у 2001 р. в дні візиту Папи Римського Івана Павла ІІ в Україну.

На сьогодні серед опер зарубіжних авторів, які завжди виконуються мовою оригіналу, найпопулярніші: "Набукко", "Отелло", "Травіата", "Аїда", "Богема", "Мадам Батерфляй", "Кармен" та деякі інші. Репертуар театру складається з 22 опер, 3 оперет і близько 20 балетів. Тут працює понад 500 осіб.

У травні 2008 р. навпроти театру почав працювати фонтан, який став улюбленим місцем зустрічі львів'ян та гостей міста. На площі перед Львівським оперним театром часто відбуваються основні заходи у місті - ярмарки, концерти, спільні молитви, кожного року тут встановлюють новорічну ялинку. Зображення театру красується на двадцятигривенній банкноті. Неподалік від Оперного театру знаходиться Драматичний театр ім. Марії Заньковецької.

Львівський академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької вважається символом міста Львова, перлиною європейської архітектури і належить до пам'яток архітектури національного значення.

Andrij