Садиба Тарновських "Качанівка" (Чернігівська обл.): карта, фото, опис

Історія Качанівки

Садиба Тарновських "Качанівка" у однойменному селі Чернігівської області була збудована упродовж XVІІІ – XІX ст. за проектом російського архітектора Карла Бланка у стилі класицизму. Проект втілив у життя український архітектор Максим Мосціпанов, який збудував розкішний палац і спланував при ньому парк. Село розташувалося у південно-західній частині області, поблизу старовинних містечок Прилуки та Ічня.

До складу садиби входять: палац Тарновських (1770 р.), Георгіївська церква (1817-1828 рр.), флігелі (1770-1824 рр.), службові флігелі (1830-1840 рр.), павільйон Глінки (1830 р.), будинок управителя (кінець XІX ст.), башта (1866-1898 рр.) і парк XVІІІ – XІX ст з парковими спорудами

За свідченнями дослідників, придворний співак російської імператриці Єлизавети Федір Качанівський ще у 40-их роках XVІІІ ст. придбав собі у цих мальовничих місцях, що на Чернігівщині, маєток. Власне від його прізвища і походить назва села Качанівки та садиби. Згодом, у 70-тих роках XVІІІ ст. її викупив герой російсько-турецької війни граф Рум'янцев-Задунайський, відтоді до наших днів дійшли "Романтичні руїни", що у парку, де він влаштовував реконструкції військових баталій. Однак, найбільшою заслугою графа є створення чудового ландшафтного парку, який розрісся до величезних розмірів. Парк у Качанівці вважається одним з найбільших пейзажних садів України та Європи, оскільки увібрав у себе все найкраще, чим багата природа України та світове паркове мистецтво. Тут нараховується понад 50 видів дерев і 30 видів кущових рослин. Ландшафтний образ переважно сформували хвойні породи, акліматизовані у лісостепу – сосна кедрова і сосна Веймутова, ялина, модрина і ялиця сибірська. Парк і сьогодні зачаровує відвідувачів своєю неймовірною красою.

За часів графа Рум'янцева-Задунайського, палац був одноповерховою спорудою з центральними залами, декорований багатьма східними елементами. Пізніше, у 1808 р. маєток викупив його колишній управитель Григорій Почепка, який передав у 1824 р. палацовий комплекс у власність своєму пасинкові Григорію Тарновському.

Григорій Тарновський, новий власник маєтків і успішний підприємець, славився своєю благодійницькою діяльністю. Саме на той час у садибі здійснили реконструкцію, зберігши цілісність її архітектурного ансамблю і єдність споруд. Над палацом добудували другий поверх, надаючи будівлі більш центричного характеру. Перший поверх палацу – цегляний, а другий – дерев'яний, обкладений цеглою. Центральна його частина була декорована портиками, а західна – галереями. Фронтон портика увінчується скульптурами німф. Ще одним цікавим фактом є те, що із будинку для прислуги до палацу веде підземний хід. У 1828 р. було збудовано церкву св. Георгія. Тоді сформувалася садиба у найкращих традиціях класичного стилю.

У зв'язку з тим, що у палаці були зосереджені дорогі колекції і великі бібліотеки, Григорій Тарновський запрошував сюди відомих класиків української і російської літератури: Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Миколу Гоголя і Михайла Глінку, який тут у 1838 р. створив оперу "Руслан і Людмила". На території садиби можна відвідати павільйон Глінки, де вперше і прозвучала ця опера. Саме тут відомий російський композитор писав свої романси і пісні, зокрема, кантату на честь Г. Тарновського "Гімн господарю". Люди мистецтва надовго оселялися у маєтку, проводячи довгі вечори серед талановитих друзів і прекрасних панянок, у яких вони нерідко закохувалися. Подейкують, що у 40-их роках XІX ст. Тарас Шевченко тут закохався у Надію Тарновську, племінницю власника маєтку, з якою вони охрестили сина Василя Тарновського, у зв'язку з цим геніальний поет навіть прозвав Надію "кумася", якій і присвятив поезію "Великомученице, кумо".

Згодом маєток у Качанівці успадкував Василь Тарновський, який увійшов у історію завдяки тому, що доклав багато зусиль для звільнення селян від кріпацтва у 1861 р. Відомо, що його син, також Василь, успадкувавши маєток у 1866 р., не шкодував коштів для облагородження території садиби. Він закінчив історико-філологічний факультет Київського університету, а також обирався предводителем дворянства і уславився як покровитель митців. У цей час тут побували художники І. Рєпін та М. Врубель, історик Д. Яворницький та інші. Василь Тарновський зробив особливий внесок у популяризацію і збереження творчого спадку Тараса Шевченка, оскільки знав поета з дитинства і вперше видав у світ його гравюри-офорти, а також всіляко сприяв вшануванню пам'яті великого Кобзаря.

У 1898 р. новим власником маєтку став тодішній мільйонер, меценат Павло Харитоненко. Зусиллями нового власника було частково перебудовано і відремонтовано палац, який набув сучасного вигляду. Саме тоді садибу було електрифіковано і телефонізовано. Хоча маєток продовжували відвідувати представники тогочасної культурної еліти, однак після початку Першої світової війни культурне життя тут занепало.

У 1918 р. за наказом радянської влади палац націоналізували, а майно розграбували. Упродовж 1925-1933 рр. на території садиби була створена дитяча комуна. Згодом комплекс використовувався в оздоровчо-лікувальних цілях, зокрема, тут облаштували курорт, а пізніше – санаторій, який на території садиби проіснував до 1981 р., пізніше ухвалили рішення створити Державний історико-культурний заповідник "Качанівка", який у 2001 р. отримав статус національного.

Палацово-парковий комплекс непогано зберіг свій автентичний вигляд. При оформленні інтер'єрів палацу було використано дуб, мармур, червоне дерево і кольорове скло. У своєму архітектурному вирішенні двоповерхова будівля – прямокутна у плані з трьома ризалітами, завдяки флігелям палац зберігає традиційну тогочасну П-подібну форму. Флігелі палацу збудовані у стилі класицизму з елементами історизму. На території парку на вершині пагорба знаходиться знаменитий павільйон Глінки, виконаний у формах романтизму. Щоправда, він був пошкоджений у період Другої світової війни, проте у 1947 р. його відновили.

Маєток "Качанівка" є оригінальним палацово-парковим ансамблем XVІІІ – XІX ст., має багатогранну історію та пов'язаний з життям багатьох визначних особистостей і належить до пам'яток архітектури національного значення. Та й уся околиця багата пам'ятками історії та архітектури. Необмінно завітайте у старовинний Густинський Свято-Троїцький монастир, відвідайте маєток Галаганів у Сокринцях та дендропарк "Тростянець"...

Поради мандрівникам

Заповідник приймає відвідувачів щоденно, крім понеділка, з 9 до 18 години. Для того, щоб без поспіху оглянути експозицію палацу та паркові споруди, варто виділити хоча б пів дня.

Селище знаходиться віддалік від великих автомагістралей і навіть від обласних автодоріг. Дістатись до Качанівки із Києва найпростіше власним автотранспортом, для цього вирушаємо по трасі у напрямку на Суми до міста Прилуки. З кільцевої дороги Прилук необхідно звернути на Ічню, а далі через село Парафіївку доїхати до Качанівки. Відстань із Чернігова практично така сама, а шлях до Ічні пролягатиме вже через Ніжин, минаючи Ічнянський НПП. Якщо ж добираєтесь із Сум, то найкращою буде дорога на Ромни, а далі через вже згадані вище Сокиринці та Тростянець до тієї ж Парафіївки.

Існують також варіанти добирання громадським транспортом. Із Києва електричкою можна доїхати до Ніжина, а далі скористатись автобусом "Ніжин-Іваниця". Також із Києва до Парафіївки можна доїхати маршрутками "Київ-Тростянець" або "Київ-Талалаївка". А далі кілька ще кілометрів до Качанівки подолати на таксі або автостопом.

План-схема заповідника з офіційного сайту

План-схема садиби Тарновських з Вікіпедії. Автор фото Kamelot

Andrij