Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини в околицях міста Переяслава-Хмельницького на Київщині був заснований у 1969 р. Хоча відомо, що роботи з його створення розпочалося ще у 1964 р. Це перший і один з найбільших (поряд із львівським та київським) музеїв, який був організований в Україні просто неба (музей-скансен). Подібний скансен існував у Швеції ще у 1891 р.
Основне місце у збірці займають сільські хати і садиби, а експозиція присвячена традиційному побуту Середньої Наддніпрянщини. Серед 300 об'єктів, які представлені на його території, 122 вважаються пам'ятками народної архітектури XVІІ – XІX ст. Вперше в Україні хронологічний ряд експозиції охоплює період від епохи пізнього палеоліту до п'ятидільного будинку кінця XІX ст., тобто, на площі приблизно 30га можна ознайомитися з експонатами різних культур і часів: трипільської і черняхівської, епохи міді і бронзи, побутовими предметами скіфських поселень, княжої і козацької доби аж до поселень початку XІX ст. У зв'язку з цим у відвідувачів створюються неймовірні відчуття паралельних часових просторів.
До складу музею належать такі відділи: українське дореволюційне село Середньої Наддніпрянщини, промисли та ремесла пореформенного села в Україні, відділ найдавнішого часу, а також відділ, у якому експонуються вітряки. Загалом у музеї знаходиться понад 20 тисяч експонатів, серед них – речі побутового вжитку, вироби народних майстрів, знаряддя праці, документи, світлини, різноманітні археологічні матеріали. Тут забезпечено показ розвитку ремесел та основних етапів еволюції народного житла, експозиція представляє типові двори з інтер'єром селянських садиб.
Скансен славиться також своїми тематичними музеями, які є його складовими частинами. Наприклад, у дерев'яній сільській церкві знаходиться музей українського рушника, у якому переконливо зображено велич цього явища в історії української культури. Крім того, неподалік розташований музей народного сухопутного транспорту, у якому поруч з возами і санями можна побачити колісницю з олімпійських ігор давніх часів. Оригінальністю і багатством експозиції відзначається музей космосу. Крім вищезгаданих, тут також функціонує музей хліба, музей українських обрядів, музей історії Української православної церкви, музей декоративно-ужиткового мистецтва Київщини, музей історії лісового господарства, музей історії бджільництва, музей класика єврейської літератури Шолом-Алейхема та інші. Тут можна оглянути рідкісні зразки сакральних, житлових, господарських та громадських архітектурних пам'яток: церкву Покрови Пресвятої Богородиці XVІІ ст. і дзвіницю XVІІІ ст. з Київщини, церкву св. Георгія XVІІІ ст. з Переяславщини, парафіяльну школу початку XІX ст., мисливський будинок князя О. Горчакова, будинок лісової охорони кінця XІX ст. з півдня Київщини, корчму з Переяслава, а також хати з інших сіл Переяславщини.
Селянські садиби другої половини XІX ст. у експозиції оздоблені різноманітними предметами вжитку: у внутрішньому інтер'єрі експонуються килими, ліжники, рушники, скатертини, скрині, різьблені сволоки, дерев'яні і глиняні миски та інші побутові речі. У цьому музеї просто неба вдало використовується природний ландшафт і відтворено народні традиції озеленення вулиць, дворів, провулків, майдану тощо, а різноманітні сади, квітники і зелені насадження надають повну уяву українського села XІX ст.
Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини у Переяславі належить до найбільших музеїв під відкритим небом, входить до складу національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" і містить численні пам'ятки історії та архітектури національного значення. Музейне село розташоване приблизно за 2 км від центру міста та Вознесенського монастиря. Дорогою не забудьте завітати також до Михайлівської церкви.
Єдиний в Україні Музей народного сухопутного транспорту відкритий у 1993 р. за ідеєю директора заповідника М. І. Сікорського та активної участі наукових співробітників, доглядачів, реставраторів, під керівництвом досвідченого музейного працівника – М. І. Жама. У павільйоні площею 440 кв. м. розміщено унікальну колекцію оригінальних сухопутних транспортних засобів, які репрезентують розвиток транспорту етнографічної зони Середньої Наддніпрянщини ХІХ – ХХ ст. ст.
Музейне зібрання формувалося впродовж майже 40 років. У пошуках експонатів були обстежені Київська, Черкаська, Полтавська, Житомирська, Сумська, Запорізька, Чернігівська та інші області України. Транспортні засоби систематизовані за видовими і конструктивними відмінностями, функціональним призначенням та тягловою силою. Експонується полозовий та колісний транспорт, який в свою чергу поділяється на господарський, промисловий (кінний та воловий), виїзний (святковий) та пасажирський.
Основу музейної колекції становлять оригінальні колісні та полозні транспортні засоби цього періоду: шарабан, фаетон, лінійка, тачанки, пожежна помпа, безтарка, биндюг, бідка, сани-козирки, сани-розвальні, господарські сани, ручні санки та ін. В експозиції представлені науково обґрунтовані реконструкції давніх транспортних засобів, майстерно виготовлені спеціалістами реставраційної майстерні: сани-волокуші, половецький візок, чумацький і циганський вози, грабарка.
Окремими розділами представлені виробничий комплекс по виготовленню та опорядженню сухопутних транспортних засобів – кузня та стельмашна майстерня з відповідними інструментами та пристроями.
Також відвідувачі можуть ознайомитися з колекцією волової та кінної збруї та упряжі. Дуже цікавим є зібрання орнаментованих волових ярем ІІ пол. ХІХ – поч. ХХ ст.
Окрема увага приділена каретному двору Н. П. Гусакова, який діяв у Переяславі в ІІ пол. ХІХ ст. В експозиції музею представлені рідкісні оригінальні транспортні засоби (фаетон, святковий віз) та виробничий реманент каретного двору "Екіпажне виробництво Н. П. Гусакова".
Привертають увагу речі дорожнього побуту, завдяки яким у відвідувачів створюється картина живої реальності: барильця для води, рептухи, валізи, ліхтарі, дорожня пічка, дерев'яні миски та яндоли, казани, кухлі, мазниці.
У музеї представлені фрагменти різних видів доріг (грунтова, дерев'яний настил, бруківка).
Доповнюють художній образ музею оригінальні панно художника Ю. Легенького "Шлях – це доля нашого народу". Експозиція музею має значне пізнавальне, освітнє, наукове і виховне значення. Загалом музеї транспортних засобів вкрай нечисленні в нашій державі. Музеї ретро-автомобілів є, зокрема, у Запоріжжі та Харкові.
