Село Липівці: карта вулиць, фото, опис

Село Липівці знаходиться на берегах річки Гнила Липа, на відстані 9км у східному напрямку від м. Перемишляни та 35км від залізничної станції Бібрка-Глібовичі. Річка Гнила Липа належить до басейну Чорного моря і протікає територією Львівщини та Івано-Франківщини.

Вперше про село Липівці згадується у 1441 р., проте згідно із археологічними джерелами освоєння людьми території цього села та найближчих околиць відбувалося ще віддавна. Власна назва цього поселення походить від назви річки Гнила Липа, а також від назви великої кількості дерев липи, яких у цій місцевості зростало дуже багато. У зв'язку із цим село так і назвали – Липівці, хоча у писемних джерелах XV ст. воно згадується ще під назвою Липовець.

Упродовж ХVІ-XVІІ ст. Липівці неодноразово опинялися на шляху кримських татар, їхні походи впливали на людський ресурс і підривали економічну базу села. Відомо, що черговий напад степовиків на українські землі відбувся восени 1648 р. У травні 1758 р. Липівці долучили до староства (тогочасної адміністративно-територіальної і господарської одиниці) із осередком у Глинянах. Про відомості стосовно соціально-економічного стану цього села можна дізнатися із королівського документа (люстрації) 1765 р. Після того, коли у травні 1848 р. у Галичині було скасовано панщину, у Липівцях встановили пам'ятний хрест, який зберігся до сьогодні, і біля нього посадили три липи.

Згідно з історичними даними, у Липівцях станом на 1885 р. проживало 1205 осіб, серед них – 965 греко-католиків та 240 римо-католиків. Відомо, що тут діяла греко-католицька церква св. Симеона Стовпника, яку збудували у 1835 р. За народними переказами, цей храм було споруджено за сприяння шляхтянки Матильди, яка зцілилася перед чудотворною іконою Божої Матері у Почаївському монастирі. У ІІ-гій половині XІX ст. у Липівцях, як і по всій Галичині, стали популярними москвофільські ідеї. У ті роки москвофільство стало українською відповіддю на економічне та політичне панування польської шляхти.

На початку XX ст. у цьому селі було 185 дітей шкільного віку, проте із огляду на важке соціально-економічне становище далеко не всі з них мали змогу відвідувати школу. Упродовж 20-тих – 30-тих років XX ст. культурне життя у Липівцях забезпечували члени української читальні "Просвіти". Так, відомо, що установчі збори сільської "Просвіти" відбулися у 1922 р.

Після закінчення Другої світової війни розпочалася боротьба із національно-свідомими місцевими мешканцями, відбувалися масштабні депортації місцевих мешканців у віддалені райони СРСР, основна хвиля депортацій припала на жовтень 1947 р. Згодом, на території села створили колгосп "Червоний прапор", який пізніше перейменували на "Ленінський шлях". Пізніше, для того, щоб забезпечити існування штучно створених колгоспів, у селах весь час були присутні військово-репресивні сили.

Вже у наш час, у вересні 2018 р. у Липівцях відбулася виставка локальної історії, яку представили у приміщенні сільської школи. У цьому селі на Перемишлянщині до нашого часу збереглися пам'ятки архітектури та історії: костел (каплиця) Різдва Діви Марії (1889 р.), мурована церква св. Симеона Стовпника (1835 р.) і хрест скасування панщини (1848 р.).

Andrij