Місто Хуст Закарпатської області – адміністративний центр однойменного району, розташоване біля підніжжя Карпат, на відстані 100км. на південний схід від Ужгорода, там, де Ріка впадає у Тису. Його площа становить 8 кв.км., а кількість населення – до 32 тисяч осіб.
Існує кілька версій стосовно походження назви міста, за однією з яких Хуст походить від слова "хустка", оскільки вартові передавали один одному сигнали небезпеки, розмахуючи при цьому червоною хусткою. Інша версія свідчить про те, що колись навколо міста був розташований густий ліс, тому назва Хуст походить від слова "густий".
Згідно з писемними джерелами, оборонна фортеця існувала на цій території ще у 1090 р., коли угорський король Ласло І Святий збудував тут Хустський замок, його гарнізон мав зобов'язання відбивати напади половців, захищаючи східні кордони Угорської держави. Однак, за деякими історичними джерелами ще у X ст. на Замковій Хустській горі існувало давньоруське городище. У 1281 р. – 1321 р. поселення увійшло до складу Галицько- Волинського князівства. Згодом землі Закарпаття захопило Угорське королівство. У роки монголо-татарської навали ця фортеця зазнала численних пошкоджень, її перебудували лише у 1318 р. Поселення навколо Хустського замку у цей час поступово розросталося і перетворилося на невелике містечко. У 1329 р. угорський король Карл Роберт надав Хустові привілеї та статус "королівського міста".
З 1526 р. місто увійшло до володінь Трансільванського князівства, у 1594 р. йому судилося пережити напад кримських татар, яким не вдалося захопити замок. Упродовж XVІІ ст. фортецю намагалися знищити польські і турецькі вояки, однак це було дуже складно і загарбники були змушені відступити. У серпні 1703 р. загони Ференца ІІ Ракоці все-таки підкорили неприступну фортецю і проголосили незалежність Трансільванії. Останній невдалий напад татар відбувся у 1717 р., під час якого вони отримали від місцевого населення рішучу відсіч. У першій чверті XVІІІ ст. на Закарпатті діяли загони народних повстанців на чолі з Григором Хоробрим, Іваном Бецею, Федором Бойком, про які у народі складено багато переказів та пісень. Згодом новими господарями цих земель стала австрійська імперія Габсбургів. У місті у ті часи розпочинається розвиток ткацтва, ковальства та інших ремесел, а з 1760 р. почав функціонувати пороховий завод, який переробляв селітру.
У XІX ст. Хуст перетворився на торгове містечко, центр Хустського повіту, тут розквітло ремісництво і торгівля, причому зовнішній вигляд міста відрізнявся своєю довершеністю у порівнянні з іншими містами Закарпаття. У другій половині цього ж століття тут виникло перше деревообробне підприємство, а з 1909 р. – почав функціонувати цегельно-черепичний завод. Однак, невдовзі розпочалася Перша світова війна, після якої наприкінці 1918 р. Австро-Угорська імперія розпалася.
У квітні 1919 р. Хуст захопили війська боярської Румунії. Згодом, за Трансільванською мирною угодою воно відійшло до Чехії. У 20-тих – 30-тих роках XX ст. у місті розпочався бурхливий період розвитку. Однак вже у 1938 р. за рішенням Віденського арбітражу частина Закарпаття була передана Угорщині. У зв'язку з цим автономний уряд Підкарпатської України змушений був перебратися з Ужгорода до Хуста, де 15 березня 1939 р. Августин Волошин проголосив незалежність Карпатської України. Щоправда, невдовзі місто захопили угорські війська. У пам'ять про запеклі бої з переважаючими силами угорської армії у березні 1939 року на Красному Полі на околиці Хуста споруджений меморіальний комплекс Карпатським Січовикам. Потім свої корективи внесла Друга світова війна і з червня 1945 р. Закарпаття увійшло до складу УРСР.
На сьогодні у місті працюють меблевий комбінат, взуттєва фабрика, цегельно-черепичний завод і підприємства харчової промисловості. Тут також здійснили реконструкцію парку відпочинку і центральної частини міста.
У 1998 р. Хуст отримав статус міста обласного значення у Закарпатській області. За площею та за кількістю населення це місто подібне до європейського стандарту адміністративних територіальних утворень.
До пам'яток містобудування відносяться руїни Хустського замку XІ ст. – XІV ст. Хустський замок за історію свого існування пережив руйнування та відродження. У липні 1766 р. він не уникнув свого фатуму – у пороховий склад споруди вдарила блискавка, яка перетворила його укріплення на ламані друзки стін. Ще через 22 роки – у 1788 р. у замку обвалилася башта. Відповідно до народних переказів, замок остаточно зруйнував опришок Григір Хоробрий.
Місто відоме своїми пам'ятками сакрального мистецтва, до яких належать: Хустська Реформаторська церква, розташована у колишньому Єлизаветинському готичному костелі (XІІІ ст.) оборонного типу, греко-католицький собор Вознесіння (1747 р.), католицький костел св. Анни (1802 р.), споруджений у стилі бароко, а також – мурований православний храм Благовіщення (1927 р.). У місті також збереглася будівля синагоги (1875 р.), яка була збудована за усіма канонами юдейської релігії і є однією з нечисленних діючих синагог на території України.
На відстані усього 4км. від Хуста знаходиться унікальна пам'ятка природи – славетний заповідний масив "Долина нарцисів" площею 256га, який є однією з філій Карпатського біосферного заповідника. Це – єдине місце у Європі, де упродовж 10 днів навесні можна помилуватися дивом масового цвітіння білих квітів. "Долина нарцисів" належить до світової спадщини ЮНЕСКО.
До наших днів зберігся найдавніший герб Хуста (XVІІ ст.), де на блакитному тлі зображено дві перехрещені срібні стріли зі срібним півмісяцем та двома золотими шестикутними зірками.
Нині місто Хуст Закарпатської області відноситься до важливих промислових, енергетичних і транспортних вузлів Закарпаття, славиться своєю тисячолітньою історією. Крім того, Хуст має вигідне географічне положення, оскільки розташований у центрі Закарпаття, його перетинають важливі державні автомобільні шляхи і залізниця. Місто отримало особливу популярність завдяки своїм природним та архітектурним пам'яткам і відоме як перспективний туристичний центр.
Andrij
.
.
